31 грудня ми не лише бігаємо в передсвятковій метушні, аби встигнути все зробити до Нового Року, але й складаємо плани на прийдешній рік, плануємо подорожі та мандрівки.
А чи знали ви, що саме 31 грудня Дрогобич кілька десятків років тому долучився до великого світу. А все тому, що 31 грудня 1872 року у нашому місті була урочисто відкрита залізниця. З того часу пройшло не багато не мало - майже 150 років.
Для усіх охочих перша поїздка з Дрогобича до Борислава потягом дня тоді була безкоштовною. Бажаючих виявилося чимало, але яке було їхнє здивування, коли зворотна дорога була платною. Тому декому довелося вертатися «на своїх двох».
Дрогобицька залізниця бере свою передісторію з жовтня 1869 року, коли на запрошення до Львова до Залізничного товариства приїхали делегати з Дрогобича. Львівські інженери планували залізницю прокласти через місто, але мешканці виступили проти такого наміру.
У 1943 у «Газеті Львівській» (№222) подали короткий матеріал під назвою «Перший потяг у Дрогобичі» (Pierwszy pociąg w Drohobyczu), де розповіли, що Дрогобицьким делегатам навіть запропонували безкоштовно проїхатися до Зимної Води, але вони відмовилися. Загалом, ідея того всього сподобалася, але...
Хай собі пани будують то, куди хочуть, – говорили міщани – тільки не через місто, бо порядну людину страх Божий огорне, коли побачить потяг, що гудить, який, щоб не шини, міг би спричинити найбільше нещастя, а, зрештою і коні лякаються, і самі люди».
До того ще й додавали, що «нічим в пеклі дихає Люцифер і розпалює іскри на всі боки, і порушує спокій цілої околиці».
Звичайно, сьогодні про такі речі смішно чути, але тоді все нове викликало як захоплення, так і страх.
Як відомо, ще у 1870 за Дрогобичем в німецькій колонії Нойдорф (Neudorf) поселилися робітники, які брали участь в її будівництві. Згодом вони стали одними з перших дрогобицьких залізничників. Про цю професію свого часу писали в місцевій пресі:
Якою важкою є служба тієї категорії служби при залізницях, оскільки вимагає відданості та свідомого умислу, ба, навіть геройства…» («Kurjer Drohobycki», 1900 r.).
Загалом, проведення залізниці до Дрогобича мало свою вагому причину, яка пов’язана із видобутком чорного золота – нафти, яку, звісно, необхідно було транспортувати до метрополії швидко, надійно та ефективно.
Ще одну «біду», яку принесло будівництво залізниці, були заробітчани та «непевні кримінальні типи». «Поступ цивілізації» і виникнення-розвитку залізниці на Дрогобиччині у певних верств відбирало роботу, зокрема в дрожкарів-візників, стан яких погіршився, коли провели залізницю з Дрогобича до Трускавця, адже цей шлях в перевезені відпочивальників був «золотодайною жилою», яку без жарту виборювали кулаками.
Загалом у Дрогобичі було два залізничні вокзали: так звана велика станція (або як ще її називали Головний вокзал (Dworzec Główny) на вулиці Стрийській та мала станція на вулиці Трускавецькій, яку розібрали після Другої світової війни. На пероні головного вокзалу в 1929 році був встановлений годинник фірми Міхала Мєнсовича з Кросно (до речі, годинниковий механізм на вежі Дрогобицької ратуші тієї ж фірми).
У Дрогобичі потяг робив три зупинки – на великому (Drohobycz-Stacja) та малому вокзалі (Drohobycz-Miasto), а також біля рафінерії поблизу вул. Бориславської (Drohobycz-Rafinerje). Від вокзалів поїзди курсували до Загір’я, Перемишля, Стрия, до Сколе, Станіслава, Ходорова, Львова, Кракова, Самбора та ін. міст. Також була на окраїні міста ще четверта зупинка «Корост».
У 1927, у львівській газеті «Хвіля», Дрогобич називають «першою залізничною станцією в дорозі до великого світу». Малося на увазі «світу нафти», багатства та влади.
Перед Другою світовою війною Головний вокзал мав зали очікування трьох класів, ресторан 1 і 2 класу (зокрема, тут нам відома ресторація Зигмунта Фургальського), та буфет 3 класу, був на вокзалі кіоск «Руху», перукарня, поштове відділення, поліцейський відділок, а на стінах вокзалу висіли мапи з туристичними маршрутами регіону. Вулицю, яка вела до вокзалу називали Колійовою, тобто Залізничною (нині це вул. Грушевського).
Вокзал був знищений у часи ІІ світової війни і він був, що цікаво, вищим за нинішній.
Вже новий нинішній будинок головного вокзалу збудували у 1954 р. А перша така знайома нам електричка прибула сюди аж в 1973 році.
Та це ще не вся історія дрогобицьких колій, котру варто детально розширювати ще кращими й цікавішими фактами. Знаєте такі – опишіть в коментарях.
Олег Стецюк