2 квітня Дрогобич відзначає важливу подію: 35 років тому над ратушею під вигуки "Слава!" замість радянського червоно-синього замайорів синьо-жовтий стяг. Хоча в суспільстві повним ходом уже вирували процеси національного відродження, зважитися на цей крок на рівні рішення сесії потребувало неабиякої сміливості.
Мирослав Глубіш: “Ми не просто підняли прапор. Ми ліквідували у Дрогобичі радянську владу”
11:07, 3 квітня
Суспільство Депутати І демократичного скликання Дрогобицької міської ради на чолі з тодішнім міським головою Мирославом Глубішем проголосували за визнання синьо-жовтого знамена державним. У той час СРСР хоч і тріщав по швах, та свою силу каральна машина могла проявити ще на всю потугу, адже лише в Дрогобичі перебували 15 тисяч солдатів, серед них КДБ.
"Люди, які відважилися на цей крок 35 років тому, без перебільшення кинули виклик системі з її численними каральними органами та заклали перші цеглини в підвалини нашої Незалежності. На щастя, вони серед нас, іще сповнені сил і мають що розказати молодому поколінню", — розповів у коментарі LMN дрогобичанин, депутат Львівської обласної ради Сергій Оленич.
Дрогобич пам'ятає і вшановує цих людей. На урочисте віче, що відбулося 2 квітня на площі Ринок, були запрошені депутати І демократичного скликання. Чин урочистого підняття прапора здійснили міський голова Дрогобича Тарас Кучма та перший міський голова Дрогобича Мирослав Глубіш спільно з дітьми полеглих захисників України.
Відтак зі словом виступили Мирослав Глубіш, депутат першого скликання Богдан Башак та свідок подій п. Тамара Кубова, які відтворили у пам’яті присутніх важливі історичні події.
Також Мирослав Глубіш після віча провів зустріч у Народному домі імені Івана Франка, де поділився власними спогадами.
"Сучасники мають розуміти, що ми не просто змінили прапор, ми ліквідували у Дрогобичі радянську систему", — наголосив Мирослав Глубіш на початку свого виступу.
Пан Мирослав не лише був ініціатором підняття синьо-жовтого національного прапора, а й особисто виносив його на вежу ратуші.
"На першій сесії ми прийняли положення про прапор і думали, коли настане відповідний момент, підняти його над ратушею. Ніхто наперед чітко на конкретну дату нічого не планував. Бо, нагадаю, що являв собою тогочасний Дрогобич — тут у військових частинах перебували 15 тисяч військових, 6 кадрованих полків, серед них ГРУ (Головне розвідувальне управління), пункт КДБ зі зброєю, а в місті на той час проживали 3700 комуністів. І це не лише ті комуністи, що йшли у партію через кар'єру, а були кадрові чекісти. Була міліція — 230 осіб особового складу. Тому ми не були впевнені, що все без наслідків обійдеться. Сказати, що я не відчував страху, — не можу. Але я передусім боявся за людей, за яких несу відповідальність", — згадує ті часи Мирослав Глубіш.
Навіть купити жовте та блакитне полотно виявилося в цей час проблемою. Але її успішно розв'язали, і Дарія Глушко пошила полотнище. Чин освячення провели отці Іван Гринчишин та Мирон Бендик. Участь в урочистостях узяв Роман Іваничук, письменник, державний діяч, народний депутат України.
Багато прізвищ звучали у спогадах Мирослава Глубіша — він згадував як своїх соратників, так і опонентів — тих, хто не побоявся, і тих, хто перешкоджав. На екрані мерехтіли чорно-білі світлини, а поруч стояли стенди, присвячені події від Музею "Дрогобиччина", а також історичний прапор із підписами депутатів І демократичного скликання.
"Старші люди ще пам'ятають ці події, а молодшим доводиться пояснювати на їхнє здивування: "А що, на ратуші колись був інший прапор?", — розповів Мирослав Глубіш.
Ця історія є нагадуванням, що свобода не приходить сама по собі — її здобувають ті, хто не боїться кинути виклик обставинам.
Дрогобич був серед перших, хто зробив цей рішучий крок. І сьогодні місто продовжує нести цей дух боротьби, адже десятки дрогобичан віддали своє життя за Волю і Незалежність України у боротьбі з російським окупантом, а сотні продовжують боротьбу на полях війни.