35-роковини аварії на ЧАЕС: найбільша атомна катастрофа сучасності

Рівно 35 років тому, 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС відбулася аварія, яка стала найбільшою атомною катастрофою сучасності. Вона змінила долі тисяч українців, а її наслідки будуть відчутними на нашій землі ще багато років.

Однак через кілька десятиліть після трагедії Зона відчуження вже не виглядає неживою. Природа почала відновлюватися, сюди приїжджає все більше туристів, а в майбутньому Чорнобиль може стати одним із об’єктів спадщини ЮНЕСКО.

Як пише «Четверта студія», до річниці трагедії РБК-Україна зібрало важливі факти про аварію. Хроніка катастрофи та її наслідки, а також що зараз відбувається в Чорнобильській зоні, чому вона приваблює туристів з усього світу – в матеріалі.

Найпотужніша станція і наймолодше місто в Союзі

Чорнобильську атомну станцію на території Київської області почали будувати в 1970 році для компенсації дефіциту електроенергії в Об’єднаній енергосистемі південної частини СРСР. Темпи будівництва були швидкими. Перший енергоблок ввели в експлуатацію в 1975 році, другий – в 1979, третій – в 1981, а введення в роботу четвертого енергоблоку почалося в 1983-му.

До 1986 року ЧАЕС генерувала 4000 МВт і стала однією з найбільш потужних станцій в Радянському Союзі поряд з Ленінградською і Курською АЕС. Проектна генерація Чорнобильської станції становила 6000 МВт. Для досягнення цього показника було розпочато зведення 5-го і 6-го енергоблоків, але через аварію в квітні 1986 року будівництво назавжди зупинили.

Для працівників атомної станції було побудовано нове місто – Прип’ять. У нього з’їжджалися молоді інженери-енергетики з родинами з усього СРСР. Середній вік мешканців Прип’яті становив 27 років.

У місті діяв басейн, палац культури, великий готель та інші об’єкти інфраструктури для комфортного життя. На травневі свята 1986-го у Прип’яті мали відкрити парк атракціонів, однак цьому не судилося збутися.

Аварія на ЧАЕС: як це було

Потужний вибух на 4-му енергоблоці атомної станції стався 26 квітня. Вночі реактор був зупинений для планових робіт і проведення випробувань на турбогенераторі. О 01:23 показники потужності різко збільшилися, після чого стався вибух.

Вибухова хвиля повністю зруйнувала реактор, в приміщеннях блоку і на даху почалася сильна пожежа. Через загоряння розплавилися залишки активної зони реактора, де знаходилося ядерне паливо. Змішавшись із бетоном та піском, вони розтеклися в підреакторні приміщення.

Бригада пожежників з Прип’яті та службовці військової охоронної частини прибули на місце через кілька хвилин. Завдяки їх оперативним діям вдалося не допустити подальшого поширення вогню на інші блоки.

Наслідки вибуху на Чорнобильській АЕС стали катастрофою. Радіацією було заражено 200 тис.кв. км земель, 70% з них – території України, Білорусі та Росії.

Викид радіоактивних речовин – до 50 млн. Кюрі. Це в 400 разів більше, ніж після атомного бомбардування Хіросіми. Аварії був присвоєний максимальний рівень небезпеки.

Жертви аварії

Під час вибуху на 4-му енергоблоці загинула одна людина – оператор циркуляційних насосів Валерій Ходемчук. На наступний ранок від травм помер працівник пусконалагоджувального підприємства Володимир Шашенок.

Загони пожежників, які одразу прибули на місце аварії, не мали уявлення про реальну небезпеку того, що сталося, тому працювали без засобів захисту і отримали несумісні з життям дози радіації.

Від променевої хвороби протягом трьох місяців померла 31 особа. За наступні 15 років наслідки радіоактивного впливу стали причиною загибелі від 60 до 80 осіб. 134 людини перенесли променеву хворобу. За даними медичних досліджень, після Чорнобильської аварії стався стрибок виявлення онкозахворювань серед населення Європи.

Кількість жертв до теперішнього часу достовірно невідомо. У 2005 році ВООЗ опублікувала дані, згідно з якими в результаті трагедії всього могло загинути до 4 тисяч осіб.

Евакуація населення і приховування інформації про аварію

Пожежу на атомній станції бачило багато жителів Прип’яті, однак про аварію людям повідомили тільки через добу. У вихідний день, 26 квітня вони гуляли по місту не підозрюючи, що дихають забрудненим повітрям.

Евакуацію оголосили 27 квітня, при цьому з собою забороняли брати домашніх тварин, іграшки. Людям говорили, що вони зможуть повернуться додому через 3 доби, щоб уникнути паніки. За три дні вивезли населення Прип’яті та селищ з 10 кілометрової зони, а пізніше евакуювали жителів із 30 кілометрів від місця аварії.

По телебаченню і радіо 28 квітня з’явилося тільки коротке повідомлення про те, що на ЧАЕС стався нещасний випадок. У Києві, на який рухалася радіоактивна хмара, 1 травня відбулася масова демонстрація.

Детально про те, що трапилося, в своєму зверненні розповів Михайло Горбачов лише 14 травня 1986 року.

Ліквідація наслідків

У перші дні після катастрофи рятувальники гасили вогнища загоряння. З вертольотів на зруйнований реактор скидали спеціальну суміш, щоб запобігти його подальшому нагріванню і зменшити радіоактивні викиди в повітря.

Однак пізніше виникла небезпека потрапляння в грунт і грунтові води розплавленої активної зони ядерного реактора, наслідки чого могли б стати страшнішими за саму аварію. Бригада шахтарів прорила тунель під реактором, а навколо станції побудували захисну стіну глибиною до 30 метрів.

Роботи по ліквідації в Чорнобильській зоні тривали до 1987 року, в них було задіяно близько 240 тисяч осіб.

У 1986 році над будівлею 4-го блоку ЧАЕС був зведений захисний “саркофаг”, а в 2015 році енергоблок накритий новою захисної аркою “Укриття-2” висотою 110 метрів. Згідно з Держпрограмою зі зняття з експлуатації атомної станції, до 2065 року вона стане екологічно безпечним об’єктом.