Фотографії графіті із укриття Ліцею №16 склали основу виставки, яку відкрили у Польщі

Війна внесла свої корективи у всі сфери життя українців. Навіть навчальний процес у школах та садках останні роки триває від сирен до сирен. Як наслідок українські діти добре знають, що таке перебувати в укритті, як там розвіятись та чим зайняти творчу уяву.

Одним з місцевих укриттів, де учні полюбляють роздивлятись стіни, бо вони потопають у кольорових графіті, є тимчасове сховище Ліцею №16 імені Юрія Дрогобича.

Свого часу в рамках арттерапевтичних зустрічей, організованих ВІ “Активна Громада”, стіни укриття мали змогу розмалювати усі бажаючі, які відчували в собі творчий потенціал. Особливо – особи з числа ВПО. Адже з перших днів війни Ліцей №16 перетворився у своєрідний прихисток та хаб допомоги для переміщених осіб у громаді. Згодом, кожен, хто мешкав на той час в Ліцеї, рятуючись від війни, а також місцеві мешканці отримали змогу долучитися до процесу розфарбовування стін в укритті навчального закладу.

У творчому процесі виразити свій потенціал художникам-аматорам допомагала професійна майстриня Світлана Забара. Так, впродовж двох тижнів стіни укриття Ліцею вкрились малюнками, в які учасники вилили свої емоції пов’язані з повномасштабним вторгненням. Через графіті вдалось зобразити і дивовижну природу України, і написати патріотичні заклики, і вилити особисті болі та тугу за рідним домом.

Творчі роботи зі стін укриття судилось побачити режисеру та фотографу Войтеку Валькевичу (Варшава), який приїжджав у Дрогобич в рамках 10-го Міжнародного фестивалю Бруно Шульца. Фотограф проникся історіями людей та їхніми малюнками – тож наробив чимало світлин із розфарбованих стін Ліцею та привіз ці фото до Варшави. 18 травня у Варшаві в Galerii Obok ZPAF у рамках Nocy Muzeów відбулось відкриття виставка “Тато, де ти?”. Основу виставки і склали світлини із графіті з укриття у Дрогобичі. Кожна фотографія привертає увагу, кричить болем туги за рідним домом та на весь світ розповідає правду про війну в Україні.